Західна Україна - скарбниця нашіх традицій та обрядів. Сучасна колиска української нації та патріотизму, в умовах військового протистояння та неспинної глобалізації. В цьому я в черговий раз засвідчився відвідавши ці краї на Різдво, в рамках спільної громадської ініціативи активістів Харківщини та Івано-Франківщини.

Загалом наша поїздка тривала 7 діб, 2 доби пішло на дорогу, майже 2500 км через всю країну. Мешкали ми поблизу м. Коломия, у с. П'ядики (населення близько 3600 чол. ) в гостинній родині пані Людмиди Бойчук, що працює завідуючою місцевого дитячого садочка, та є депутатом місцевої селищної ради і членом виконкому.

 Кожен день був насичений зустрічами, знайомствами, враженнями, подіями. Це і знайомство з місцевими активістами, керівниками місцевого самоврядування, директорами шкіл, родичами нашої газдині, тощо. Святкові заходи, колядування, відвідування музеїв, поїздка в гори та до печери Вертеба, що на Тернопільщіні, знайомство з місцевою кухнею , ранкова різдвяна служба у місцевій церкві, танці , концерт, лекція *Хто ми і звідки* від Валерія Лейко, відкриття виставки *Українські визвольні змагання 1920-30 х років*, що харківяни привезли до шкіл Прикарпаття. дуже багато всього за такий короткий час.

Але хочеться більш докладно зупинитись на двох моментах, які найбільш вразили саме мене: це згуртованість місцевої громади і загальний рівень життя на Прикарпатті.

Щодо згуртованності громади, то її коріння іде від глубокої поваги до національних традицій, від щирої любові до України, від набожності і відкритості кожної окремої особистості. В сельскім магазині стоїть по декілька скриньок для збору пожертв на хворих, знедолених, на церкву, на підтримку армії, власники таким чином допомогають громадськім активістам.

Колядки на Західній Україні – не просто розвага, а можливість зібрати кошти на потреби місцевої громади, церкви або школи. Через пісні, колядки та щире спілкування Ми за декілька годин «накалядували» майже 7000 грн на утеплення церкви, і це тільки по одній із селищних вулиць. Люди щиро цікавляться на що іде збір коштів і не мають сумніву, що кошти будуть витрачені за призначенням.

Щодо рівня життя, то по кількості новобудов, швидкості їх возведення і по їх розміру, невелике село Прикарпаття залишає далеко позаду новобудови передмістя м. Харків. Багато людей працюють за кордоном, отримують зарплатню в Євро, а інвестують їх в рідну землю: в будинки, магазини, відкривають дрібний бізнес, розвивають сільське господарство, туристичну інфраструктуру, тощо. Не чекають від держави, а інвестують в неї самотужки, бо із всього цього сплачуються податки, створюються нові робочі місця саме тут на Україні.

Середньостатистична хатинка в селі.

Ось так, якщо коротко. А взагалі - краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тож моя порада – їдьте у відпустку на Західну Україну: Прикарпаття, Гуцульщина, Покуття, Закарпаття, самі Карпати, Львів, замки Тернопільщини та багато іншого нового та цікавого чекає на Вас із відкритим щирим українським серцем.